Гнані і голодні

«Гнані і голодні» — найвідоміший твір алжирського революціонера Франца Фанона (1925-1961), написаний ним незадовго до смерти (автор помер від лєйкемії). Фанон відомий передусім як теоретик революційного насильства та популяризатор його терапевтичних властивостей, з яких можуть скористати пригноблені. Проте книга не обмежується проблемами збройної боротьби, бо охоплює багато тем: теорію клясового конфлікту в колоніях, революційний процес і рушійні сили суспільних перетворень у «третьому світі», майбутнє нових незалежних держав — колишніх колоній, правильну стратеґію побудови «третім світом» стосунків із «першим світом», взаємозв’язок між боротьбою за національну культуру та національно-визвольною боротьбою тощо. Не лишає байдужим й авторський революційний патос і беззастережне ставання з боку барикад пригноблених («гнаних і голодних»). Хоча Фанон писав свою книгу на матеріялі Африки 1950-х, уважному читачеві буде не тяжко побачити паралєлі із новочасною історією України.